Майстриня Катерина Усова, яка мешкає у Дар’ївській громаді на Херсонщині, присвятила своє життя збереженню українських традицій через голку та нитку. У її творчому доробку – понад 180 вишитих рушників, численні скатертини, наволочки, а також унікальні колекції виробів із бісеру та ляльок-мотанок. Для жінки це не просто хобі, а спосіб тримати зв’язок із корінням.
Цікаво, що Катерина – самоучка. Вона опанувала складні техніки вишивання та в’язання самостійно, керуючись лише власним натхненням та бажанням навчитися тому, що вміють інші. Жінка зізнається, що не могла змиритися з думкою, ніби вона чогось не зможе зробити руками.
“Мені все подобалося, як хтось отак крутить руками, а я не вмію. Ну як це так я не вмію? Ну такого ж не може бути. З 2004 року вишивала. Мені ніхто не навчав. Що на розум прийшло там, десь зі шпалер перевела якийсь малюнок, чи десь побачила квіточку якусь і вишиваю. А бісером з 2020 року почала вишивати”, – розповідає майстриня.
Шлях Катерини на Херсонщину розпочався у 1990 році, коли вона переїхала сюди з рідної Чернігівщини. Саме тут її дитяче захоплення переросло у справжню майстерність. Любов до рукоділля передалася їй у спадок від матері та бабусі, чиї роботи вона дбайливо зберігає як найцінніший скарб.
Особливе місце в оселі займає скатертина, яку колись ткала її мати, а вже у 80-річному віці оздоблювала вишивкою бабуся. Катерина згадує, як запропонувала мамі доповнити родинну реліквію, і та у 83 роки створила вишукане мереживо та китиці. Цю річ застилають на стіл лише у дні найбільших свят.
Благодійність та масштаби вишитого доробку
Принципова позиція Катерини Усової полягає в тому, що вона ніколи не продає свої витвори. Усі роботи жінка виключно дарує близьким та знайомим. Станом на сьогодні кількість подарованих рушників сягнула вражаючої цифри – 182 одиниці.
“Ви тільки уявіть, це майже півкілометра рушників можна застелити. Ну ось там буває два – два з половиною довжина рушника. Крім рушників ще вишивала картинки, наволочки, скатертини. Бісером я, мабуть, уже 12 чи 13 рушників вишила. І я дарую їх”, – зазначає вона.
Окрім традиційної нитки, майстриня активно використовує бісер. Цей напрямок вона почала освоювати порівняно нещодавно, у 2020 році, але вже встигла створити понад десяток рушників у цій техніці. Кожен виріб – це години кропіткої праці, яку Катерина легко віддає людям.
Свій творчий шлях жінка продовжує попри всі виклики, постійно експериментуючи з новими формами. Вона переконана, що талант – це не лише вроджений дар, а й постійне навчання. Навіть малюнки зі шпалер ставали для неї першими схемами для вишивки на початку шляху.
Відродження колекцій після окупації
У 2022 році Катерина разом із онукою Діаною розпочала масштабний проєкт – створення серії ляльок-мотанок, що символізували 12 місяців року. Проте період російської окупації став важким випробуванням для творчості: роботи довелося переховувати, через що вони зазнали пошкоджень. Після звільнення села майстриня взялася за їх відновлення.
Процес реставрації виявився складним, адже потрібно було відтворити автентичне вбрання для кожної фігури. Три сукні були втрачені назавжди, тож Катерина створила для них новий дизайн. Згодом вона вирішила розширити серію, додавши до місяців ще й образи пір року, які завершила у 2025 році.
Нова серія ляльок отримала унікальну особливість – у ній з’явилися чоловічі образи, що є рідкістю для традиційної ляльки-мотанки. Катерина вирішила, що пори року мають бути парними, створюючи цілісну історію стосунків між персонажами.
“Без чоловік ми ніяк. І я придумала їх як весну, літо, осінь і зиму. Якщо це весна, то вони зустрілись. А у липні вона Марена, він – Іван Купала, й вони вже полюбили. У липні славимо Купала. Щоб душа в цю ніч не спала, вабить папороть, що квітне. Доля схилилась папороть, що квітне. Наче він квітку папороті знайшов і там уже два сердечка. Вірші мені пише моя подружка Валентина Григоренко з Чернігова. А я їй сфотографую, яку лялечку зробила, так вона написала”, – ділиться Катерина.
Зараз у творчому арсеналі майстрині є не лише календарні цикли, а й велика квіткова колекція та серія ляльок, що демонструють особливості різних регіонів України. Катерина Усова не збирається зупинятися, адже планів на майбутнє та нових ідей у неї ще дуже багато.
