Херсонський обласний краєзнавчий музей перетворив смертоносне залізо, яке щодня летить на місто з окупованого лівобережжя, на інструмент мистецтва. Нова експозиція “Коли війна втрачає силу” демонструє, як естетика може протистояти руйнуванню.
Ідея проєкту належить директорці закладу Ользі Гончаровій. Сьогодні музейники збирають матеріал для роботи буквально під ногами – на власному подвір’ї, де раніше знаходили лише поодинокі фрагменти, а тепер уламки можна виносити відрами. Кожен експонат тут має свою історію та особливу енергетику: від посіченого металом музейного прапора до верстового стовпа з назвою міста, викладеного з частин боєприпасів.
Назва дає нам надію на те, що все-таки війна скінчиться. Матеріалом для виставки слугували уламки від різного виду озброєння, які ми знаходимо на подвір’ї – розповідає Алевтина Мелентьєва, т. в. о. головної зберігачки фондів.
Композиція виставки побудована на контрастах. Жорсткий метал тут поєднується з образами життя, створюючи нові сенси:
- “Дерево життя” – перша робота проєкту, повністю створена з осколків російських снарядів;
- Картини-соняхи, де ніжні квіти проростають крізь залізо – результат майстеркласу до Дня захисників України;
- Живописні полотна художника Ігоря Баликова, на яких квіти розквітають прямо з відстріляних гільз.
Особливе місце займають інсталяції, що відтворюють щоденний побут херсонців. Наприклад, об’єкти, що змушують відвідувача дивитися під ноги – так само, як це роблять працівники музею по дорозі на роботу, побоюючись мін-пелюсток. Це не просто мистецтво, а спроба зафіксувати умови, в яких місто продовжує жити.
Попри те, що через постійні обстріли відвідувачів у залах майже немає, виставка продовжує жити та розширюватися. До створення експонатів долучаються навіть школярі. Музейники активно поширюють світлини робіт у соціальних мережах, знаходячи там підтримку та відгук від людей з усього світу.
