Для 67-річної Зіти Могильової солома – це не просто залишки врожаю, а концентроване сонячне світло, яке вона перетворює на обереги. Уродженка Литви, яка ще дитиною переїхала в Україну, знайшла своє справжнє покликання у найскладніші часи – під час окупації Херсонщини.
Колись Зіта створювала ландшафтні проєкти, але війна змусила її змінити вишукані креслення на селянську працю. Коли робота зникла, подруга запропонувала жінці скосити жито. Цей випадковий епізод став початком великого творчого шляху. Сьогодні майстриня працює з цілою палітрою природних матеріалів:
- пшениця та жито як основа композицій;
- ячмінь, овес та льон для символізму;
- полинь і лаванда для аромату та захисту;
- кукурудзяне листя для дрібних деталей.
“Солому скошую серпом. Потім висушую, перебираю, чищу, сортую на товсту та тоненьку. Це доволі довгий процес. Але я так люблю, як ця соломка шурхотить у руках”, – ділиться Зіта Могильова.
Її головний робочий інструмент має особливу історію. Це старенький серп, який належав ще бабусі її свекрухи. Цій реліквії вже близько ста років, і саме ним майстриня заготовляє матеріал, вкладаючи у кожен рух повагу до традицій. Жінка зізнається, що любов до поля виникла ще в дитинстві на Одещині, де вона разом з іншими дітьми допомагала дорослим на жнивах.
Від дідуха до ангельських крил: символіка та технологія
Процес створення кожного виробу вимагає не лише терпіння, а й знання символіки. Жито для майстрині – це символ самого життя, пшениця уособлює хліб на столі, овес дарує силу, а льон відповідає за родинний затишок та любов. Навчалася ремеслу Зіта самотужки, переглядаючи відеоуроки та експериментуючи з формами.
Особливе місце в її доробку посідають солом’яні фігурки. Наприклад, для створення коника вона використовує житню солому для тулуба, а гриву та хвіст робить із м’якого листя кукурудзяного качана. Янголи ж мають свій характер: одні склали руки у молитві за мир, інші – розвели їх у боки, ніби гостинно зустрічаючи кожного, хто завітає до оселі.
Зараз херсонка виготовляє традиційні атрибути до всіх великих свят – від вербних букетів до величних дідухів. Попри поважний вік, вона продовжує вдосконалювати техніку, вірячи, що кожен виріб, насичений сонцем і теплом її рук, принесе людям омріяне щастя.
