Після десятиліть безплідних пошуків, що тривали ще з середини минулого століття, дослідники нарешті натрапили на слід «Прекрасного озера». На дні озера Мічиган виявлено уламки розкішного пасажирського судна Lac La Belle, яке зникло у розпал нищівного шторму ще у 1872 році.
Відкриття зробила команда під керівництвом досвідченого 80-річного дослідника Пола Егорна. Цікаво, що попри 60-річну історію пошуків іншими ентузіастами, сучасна експедиція витратила лише дві години роботи з боковим гідролокатором, щоб зафіксувати об’єкт на глибині. Пароплав спочиває за 32 кілометри від берегової лінії між містами Расін та Кеноша. Хоча знахідку виявили ще у жовтні 2022 року, науковці тримали це в таємниці до літа 2025-го, чекаючи на сприятливу погоду для створення детальної 3D-моделі судна.
«Це наче гра – треба скласти пазл. Іноді маєш дуже мало фрагментів, але цього разу все склалося, і ми знайшли його майже одразу», – ділиться враженнями Пол Егорн.
Драматична доля та фатальний рейс «Прекрасного озера»
Історія Lac La Belle, побудованого у 1864 році в Клівленді, сповнена випробувань. Це був 66-метровий велетень, який вже одного разу помирав і воскресав: у 1866 році він затонув у річці Сент-Клер, але був піднятий та повністю відремонтований. Проте в ніч на 13 жовтня 1872 року удача остаточно залишила корабель.
Вийшовши з Мілвокі в напрямку Гранд-Гейвена, судно потрапило в епіцентр шторму. На борту перебували 53 людини та багаті запаси товарів:
- значні партії ячменю та борошна;
- вантаж свинини;
- запаси віскі.
Вода почала стрімко заповнювати трюми вже за дві години після відплиття. Капітан відчайдушно намагався повернути назад, але гігантські хвилі загасили топки котлів, залишивши пароплав беззахисним перед стихією. Коли близько п’ятої ранку судно почало йти під воду кормою вперед, екіпаж встиг спустити шлюпки. На жаль, одна з них перекинулася, забравши життя вісьмох людей. Ті, кому пощастило вижити, згодом дісталися берегів Вісконсину.
Сьогодні корпус Lac La Belle, попри руйнування верхніх кают та товстий шар молюсків, демонструє дивовижну витривалість – дубовий інтер’єр XIX століття все ще зберігає свою структуру. Дослідники Росс Річардсон та Пол Егорн наразі не поспішають розкривати точні координати об’єкта, посилаючись на високу конкуренцію в середовищі мисливців за скарбами.
