Українське суспільство демонструє безпрецедентну єдність у питанні перенесення бойових дій на територію країни-агресора. Згідно з останніми даними соціологів, дев’ять із десяти громадян вважають такі кроки необхідними для захисту держави.
Дослідження, проведене Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) наприкінці січня 2026 року, зафіксувало суттєву радикалізацію настроїв порівняно з початком повномасштабного вторгнення. Якщо у лютому 2023 року питання про удари по РФ часто розглядалося крізь призму ризиків ескалації, то сьогодні дискусія змістилася у бік визначення конкретних пріоритетних цілей. Наразі лише 10% опитаних обмежують необхідний радіус атак виключно військовими об’єктами, що є різким падінням порівняно з попередніми 38%.
Географія цілей та нові пріоритети українців
Сьогодні 80% респондентів переконані: вогонь має вестися не лише по армійській інфраструктурі ворога. Бачення того, що саме має опинитися під прицілом, розподілилося наступним чином:
- Енергетичний сектор Росії – 48% прихильників атак;
- Цивільне населення РФ – 25% (показник зріс майже вдвічі порівняно з 13% у 2023 році);
- Нафтогазова та військова інфраструктура спільно – 7%.
«У лютому 2023 року ми задавали питання, чи повинна Україна наносити удари по території Росії, чи ні, щоб не провокувати ескалацію. У січні 2026 року ми повторно задали це питання…»
Опитування охопило 1003 повнолітніх респондентів з усіх підконтрольних уряду регіонів. Соціологи використовували метод випадкової вибірки мобільних номерів у період з 23 по 29 січня. Ця статистика відображає реальність, у якій українці живуть останні роки: регулярні повітряні атаки на російські НПЗ у 2024 – 2025 роках стали звичною частиною оборонної стратегії.
Генеральний штаб ЗСУ, який неодноразово підтверджував успішні операції в тилу ворога, наголошує на стратегічній важливості таких дій. Це не просто відплата, а системна робота, спрямована на виснаження бойового потенціалу окупантів та примус Кремля до припинення збройної агресії проти України.
