Зараз іконописиця працює над трьома образами для дітей близької подруги. Вона використовує липові дошки. Це кропіткий процес підготовки матеріалів.
Спершу майстриня готує основу. Потрібно заварити желатин, замочити в ньому тканину та наклеїти її на дошку. Згодом наноситься дев’ять шарів левкасу з крейди, желатину та меду, пояснює Наталія.
Наталія — жителька Дніпровського району, чий дім постраждав від ворожих обстрілів. У серпні 2024 року вона з чоловіком та дітьми змінила місце проживання. Війна змусила її припинити творчість на два роки.
Повернення до пензля сталося завдяки особливому замовленню. Отець Валентин попросив написати ікону Святого Епіфанія для дарунка. Цей момент став для неї справжнім поштовхом.
Для розпису Наталія готує спеціальну емульсію на основі натуральних компонентів. Вона використовує яєчний жовток та трохи пива для закріплення фарб.
Робота з позолотою вимагає повної тиші. Потрібен спеціальний клей та тонкі листки золота, які прорізають візерунок. Створення святого образу потребує глибокого молитовного стану, а не музики.
Займатися іконописом вона почала у підлітковому віці. Згодом навчалася у духовній семінарії, шукаючи спосіб поєднати любов до малювання та церкви.
Іконопис є своєрідним богослов’ям у фарбах. Наталія вважає це глибинним методом пізнання божественних істин, на відміну від звичайного читання Святого Письма.
Майстриня створила вже понад 250 робіт. Невеликі ікони вимагають кількаденної праці. Найбільший образ — “Тайна вечеря” — вона написала для Ставропігійної парафії Різдва Пресвятої Богородиці.
Її полотно має розмір 1,70 метра. Обрано саме полотно, оскільки храм зараз є похідним. Важливо мати можливість швидко зібрати речі у разі небезпеки.
Після перемоги Наталія прагне розписати стіни храму. Написання ікон стало її ідентичністю та важливою справою для людей, наголошує мисткиня.
